DESTIN: РОБИТИ, ОЦІНЮВАТИ, ВПРОВАДЖУВАТИ

Наприкінці року люди, як правило, згадують ті моменти минулого періоду, які їх найбільше схвилювали. Це – своєрідний символ цілого календарного періоду. Особисто для мене перша частина 2019 року була позначена незабутнім досвідом участі у програмі наукових обмінів імені Фулбрайта. Але друга половина року – це був точно час DESTIN.

Особливо пам’ятною та сповненою новизни виявилася наша колегіальна поїздка до Познані та місцевого університету імені Адама Міцкевича (AMU). На тлі досвіду американських університетів це було ще одним очевидним свідченням кроків реформи, які українська освіта з журналістики повинна здійснити, щоби зберегти привабливість для студентів, далі відігравати свою роль на ринку освітніх послуг та бути ефективною з погляду ролі засобів масової комунікації у сучасному суспільстві.

Щоб пояснити свою готовність написати цей текст, я мушу перелічити кілька ключових спостережень, які я зробив наприкінці листопада на кафедрі політичних студій та журналістики у Познані.

1. Фактично немає величезної різниці між курсами, що викладаються в обох школах: програми журналістики в AMU та ЛНУ мають чимало спільного. Але все ж існують відмінності – наприклад, магістерська програма AMU складається з чотирьох семестрів, а ЛНУ – лише з трьох семестрів.
2. Дослідницькі проекти студентів та викладачів AMU здаються дуже вузькими та конкретизованими. Теоретичні аспекти тут використовують як основу для глибокого аналізу тематичних досліджень. З іншого боку, у нас є досвід наукових праць та інших текстів, які часом перевантажені теорією і не містять глибокого вивчення конкретного аспекту чи предмета актуальної теми.
3. Кафедра охоче залучає справжнього професіонала з журналістики та медіа-індустрії для проведення семінарських занять зі студентами. Школа журналістики ЛНУ також використовує цю модель, але іноді набагато важче привернути увагу видатного журналіста чи медіа-менеджера і зробити з його появи в аудиторії справжній подарунок для студентів.
4. Англійська мова широко розповсюджена в AMU, але запрошені викладачі та персонал університету не потребують спеціальних сертифікатів на підтвердження знання англійської мови для роботи зі студентами. Українська реальність сповнена норм, що регулюють рівень володіння мовою (B2) для викладачів, але у нас є ще одна проблема – студенти не завжди готові вчитися на цьому рівні, оскільки вони також не володіють англійською мовою.
5. Університет та кафедра політичних студій та журналістики користуються академічною свободою щодо участі та сприяння навчальному процесу разом з партнерами та програмами. Держава досі відіграє тут велику роль, але дозволяє адміністрації університету використовувати інші можливості управління для розвитку. З цього погляду очевидно, чому AMU є частиною великої програми міжнародної співпраці з іншими європейськими університетами з новими можливостями для викладачів та студентів.
6. Радіо, телебачення та друковані засоби масової комунікації в AMUмають гарну технічну базу та чудово обладнані – як ідеальна відправна точка для практики студентів: якщо хтось хоче та обирає подальший шлях до досвіду – працівники кафедри намагаються допомогти студентам, використовуючи їхні особисті контакти та досвід. Мої колеги у Львові роблять подібні речі для своїх учнів, але колишні (навіть радянські та пострадянські) зв’язки між школою та окремими редакціями здаються занадто слабкими, щоби називатися офіційними та стабільними.
7. Колишні студенти відіграють ключову роль в управлінні лабораторіями та взаємодіють з молодшими колегами. Вони, схоже, свого часу були правильним чином зацікавлені та вмотивовані – на відміну від українських колег: можливо, вони орієнтовані на подальші перспективи академічної підготовки в Alma Mater або існує ще якась інша компенсація – не настільки очевидна для співробітників ЛНУ.
8. Матеріальні питання вирішуються в AMU через інституційні, міжнародні та національні гранти: школа демонструє хорошу роботу, хороший прибуток, а держава підтримує цю діяльність та дозволяє брати участь у різних програмах, що фінансуються ЄС. В Україні також не повинно бути перешкод для такої взаємодії, але іноді занадто складна бюрократія перегукується з певним рівнем інертності конкретних людей, що впливає на сумнівні результати.
9. Схоже, співробітники AMU орієнтовані на постійний аналіз та вдосконалення системи порівняльного оцінювання та збору зворотного зв’язку – тому їхня робота виглядає одночасно зорієнтованою на інтереси студентів та цілі навчання.

Беручи до уваги змальовані спостереження, ми можемо врахувати деякі зміни у школі журналістики ЛНУ імені Івана Франка в найближчому майбутньому.

1. Зважаючи на умови проекту DESTIN, ми, очевидно, мусимо розробити нові уявлення та методи реалізації програми з погляду їх уніфікації з іншими установами, що беруть участь у Проекті, та стандартизації.
2. Ми також можемо переглянути підхід ЛНУ у галузі наукових досліджень – йдеться ймовірно про переорієнтацію факультетів та студентів на трохи вужчі, але все ж яскраві приклади заради інтересів конкретної індустрії.
3. ЛНУ може шукати нові можливості фінансування, щоб найняти професійних журналістів та медіа-менеджерів для роботи зі студентами у форматі семінарів – навіть без сертифікату B2 з англійської мові. Але одночасно можуть бути тут використані спеціальні мовні курси для викладачів та студентів.
4. Персонал кафедр повинен вивчити фактичні методи пошуку грантів університетом та його підрозділами, щоби залучити новинні організації та інших донорів для обладнання нових класів та інших потреб.
5. Школа журналістики ЛНУ повинна шукати нову європейську інституцію-партнера, щоб створити власні освітні або дослідницькі консорціуми для забезпечення інтересів студентів та привабливості університету.
6. Бібліотечні ресурси мають бути конче посилені – щоб забезпечити студентам та викладачам потужніші джерела актуальних наукових розробок. Тут достеменно потрібні гранти та інші програми фінансування для збагачення та модернізації бібліотек та лабораторій.
7. Випускники школи повинні бути зацікавлені у тому, щоби залишатися на зв’язку з університетом та допомагати наступним поколінням.
8. Студенти не повинні шукати практики суто поза стінами університету – все має бути готовим для тих, хто хотів би практикувати свої професійні навички в академічному оточенні. Університет може сприяти навчанню роботи в засобах масової комунікації для практичних занять як частині навчального процесу. Кожна кафедра може запустити певне медіа для студентів (онлайн-телебачення, радіо, газети, веб-сайт новин) та зробити його частиною навчального процесу і повсякденної практики з подальшими посиланнями на певну освітню програму школи.
9. Алгоритми бенчмаркінгу повинні бути переглянуті – у зв’язку з актуальними потребами цільового ринку та прагненнями студентів.

Крім того, що мовна свобода та свобода навчальних програм, технічне та бібліотечне забезпечення, міжнародна співпраця та матеріальна підтримка будь-якої розумної ініціативи відіграють істотну роль у задоволенні студентів, ми маємо визнати наявність кількох перешкод, які можуть вплинути на кінцеві результати Проекту.

• Частина викладачів, можливо, не дуже прагнуть реалізувати результати Проекту як підставу для зміни своєї навчальної програми.
• Нова система бенчмаркінгу та оцінювання ефективності навчальних програм може бентежити та засмутити студентів та викладачів після всіх років попереднього досвіду сталої і незмінної взаємодії.
• Академічна свобода для університетів Проекту може бути поставлена ​​під сумнів після будь-яких змін у Міністерстві освіти або на іншому урядовому рівні, і ми можемо зіткнутися з необхідністю відстоювати свої здобутки, щоб зберегти їх та зробитиподальший процес еволюції незворотним.

Але, навіть враховуючи ці перешкоди, ми маємо визнати, що кількість нових можливостей, відкритих проектом DESTIN, надихає нас на те, щоби можна було знехтувати будь-яким відтінком деструктивного сумніву. Ми можемо нині скористатися шансом – разом з командою великих професіоналів з багатьох країн, з їх багажем унікального досвіду та бажанням ділитися успіхом і примножувати його в Україні як в частині більшої родини європейських вчителів журналістики. Наші принципи та цілі мають багато спільного – попри будь-які політичні та фізичні кордони чи інші умовні поділи.

Юрій Залізняк (ЛНУ),
фото автора